Мамі!

Жінко! Ваша величносте!
Королево світанку!
Пані теплого вітру
І ясного дощу!
Серед справ повсякденних
Ви сумна емігрантка
3 міста мрії дитячої...
Добре, мовчу...

Хай принаймні сьогодні
Буде тиша тендітна:
Може, так Вам і краще —
Наодинці ні з ким.
Ви щасливі — обов'язком,
Вірністю, дітьми...
Чи щасливі ж коханням —
П'янким і терпким?

Запах Ваших долонь —
Материнський і вічний,
Русло Вашого голосу —
Срібло старе...
Та невже ж Ви не знаєте?
Жінко! Ви — річка,
Ви освячені вічністю.
Що ж Ви? Вперед!

Вам ніхто не завадить.
А що там, за рогом —
Розпізнає за звуками Ваша душа.
Жінко! Ваша величносте!
Вічне коло дороги,
По якій навіть Всесвіт
У путь вируша!

Ви ніколи не станете
Скарбом чи річчю:
Плине вічно й невпинно
Стрімка таїна...
Жінко! Ви мене чуєте?
Прагніть! Ви — річка:
Вічно — разом з притоками.
Вічно — одна!