Музика війни

Квітнуть безсмертники. Сонячно, вітряно.
Слухати знову тривогу повітряну,
Вибухи передчувати оглушливі,
Перебирати світлини зворушливі.
А по тривозі – незміряно глибша
Музика-тиша...

Бачиш, оркестрику, ноти розвіяні.
Вмовкли навіки колони розстріляні.
Реквієму по сестричці та братику!
Хустка шовкова у техніці батику,
Сумочка, іграшка – крихітна миша...
Музика – тиша...

Плачеш, оркестрику, звуки загрозливі.
Шибки розбиті, ординці пронозливі.
Голос із мороку, зойки катованих,
Шемрання крові із вуст упольованих.
Смерть огортає міста, городища.
Музика – тиша...

Сльози розпачливі впали рубінами.
Псяче виття над жаскими руїнами.
Тінь херувима – пустою кімнатою.
Дім шарудить димарем перед стратою.
Білі полотнища вітер колише.
Музика – тиша...

В цій партитурі нелюдського гамору
Голос свободи озвався ударними.
Чуєш, оркестрику, це Морріконе?..
Замироточили лики, ікони.
Господи, Ти обіцяв – не полишиш...
Музика – тиша...