Перемога

Я не знаю, якою й коли буде в нас Перемога,
Про яку ми так щиро і довго просили у Бога.
Вже за два чи три тижні, за місяць чи через століття,
Але ясно одне – ми здолаємо це лихоліття!

Чи засяє вона, наче сонце ясне на світанку,
Чи впаде як зоря, оповита вечірнім серпанком.
Нова радість її прожене затромбовану втому,
Й наші душі нарешті полинуть з окопів додому!

Перемога вже тут, перемоги уже не минути!
Нею небо і земля вже дихають на повні груди!
Ми ще просто не можемо зріти її інкарнацій,
Бо ідея відстрочена від матеріалізацій.

Та вже сонце і вітер воюють пліч-опліч із нами,
І мороз, і сльота, і болото – рясними полками,
Бо цю землю боронить сам Бог і його янголята,
І горітимуть в пеклі своїм червоні дияволята!

Перемога – не орден, не перстень, не трон, не жар-птиця,
І приходить вона не для того, щоб нею гордиться,
Щоб пишатися нею, неначе сірко у пасльоні,
Поправляючи нишком граблями уявні корони...

Перемога приходить для того, щоб більше любити!
Щоби землю свою прикрашати і діток ростити!
Щоби приязню серце наповнити й радістю очі!
Щоби були нарешті спокійні у нас дні і ночі!