Птаха

У однострої слабко б'ється птаха,
Холоне, замерзає до крижин,
Застрягла у тенетах, бідолаха,
У павутинні сплетених стежин...

Немов у клітці, тиха, не співає,
Заціплена, зішулена, глуха,
Байдужа до омріяного раю,
До погані, що лізе із гріха.

Де, пташко, твоя втіха, чом не плачеш,
Закам'яніла, ніби чорний хліб?..
Чому, коли і дивишся, не бачиш
Нічого ззовні, а тим паче вглиб?..

Мовчить моя пташина у неволі,
Принишкла, зачаїлась, наче спить...
Та раптом стрепенеться серед поля
І оживе, сердешна, полетить!..

Здійметься над багрянню після бою,
Побачить з неба дивне і страшне:
В посадках аж за обрій однострої,
Покинуті птахами... І мене...