Пісня сумлінному ухилянту

Буває, що казати вам,
Наснаги обмаль всім словам.
Сум на душі, і раптом серце защемить.
Твій спів - брехливі голоса,
І ти, набридлий собі сам,
Благаєш в неба дати спокою ще мить.

Так, але все, що мусиш ти -
Принаймні, гідність зберегти,
Коли затьмарить обрій, і біда без меж.
Але ж ти чемність приховав,
Своє безсилля не здолав
І щось палке там тільки подумки верзеш.

Ти чуєш майже не щодня,
Що все пропало, все брехня,
Бо все розкрадено, і нам тепер - хана.
Коли ж зневіришся ти знов
Під впливом тих гнилих промов,
То вже п'ятак в базарний день тобі ціна.

Здавалось, спокій вже, та ось
Всередині заниє щось:
Та не загострюй, пригальмуй, - ти ж не один.
Не всім там бути, плюнь на все...
І ніч підступно вже несе
Безсоння, сльози, сум і жах своїх годин.

Сьогодні ти не на війні.
Але і тут, повір мені,
Ні біль, ні смерть - ніщо тебе не омине.
Ти перед вибором стоїш,
Але різниця є, облиш:
Тут в тебе сонце, а не пекло вогняне.

Звичайно ж, ти не на війні.
Ніщо не трапилося, ні!
Не виправдовуйся, не скигли, промовчи.
Та ось зворушить щось тебе
І так по серцю зашкребе,
Коли від вибухів прокинешся вночі.

Так, я ж про совість. Що вона?
Мовчить... Скінчиться вже війна.
Там і без тебе все обійдеться... Авжеж.
Та ось, мій друже, справа в тім,
Що, як цього б ти не хотів,
Але від себе вже нікуди не втечеш.