Журавель

На подвір'я до мене влетів журавель –
Африканський священний знесилений птах.
Може, в пошуках щастя, багатих земель
Він літав по далеких та дивних світах.

І спустився спочить на подвір'я моє?..
Походив, ніби це його власне житло,
Зазирнув у кутки, подивився, хто є,
Перевірив усе на подвір'ї майно.

Кроком довгих тонких помаранчевих ніг
Переміряв ділянку вже свого двора,
Позмітав, поскладав і прибрав те, що міг,
Умостився, немов чорно-біла гора.

Та лишився назавжди. Стрічав він гостей
Голосним шелестінням незміряних крил,
Супроводжував їх на шляху до дверей –
Мовби справжній господар, міський старожил.

Але от дивина - я кого не питав,
Чи не бачать вони журавля у дворі,
Усі ті, хто у мене в гостях побував,
В один голос, огулом казали, що ні...

Якось вранці повз дворик проходила ти
В кардигані, з лляною крос-боді в руках.
І коли ти дивилась на власні світи,
У твій погляд потрапив химерний мій птах.

І тепер ми літаємо скрізь, до зірок,
Серед хмар над дахами обридлих осель.
А у нашім дворі береже нас обох
Африканський священний живий журавель.