Боже, як так?

Він сідає поруч і каже: Боже, як так?
Я ж тебе не про це просив, не за це моливсь.
Бог опускає очі і вимикає світло в хатах,
Дає на вибір меча й автомата - іди і бийсь!

Потім прийдеш додому, якщо в тебе буде дім,
Потім обнімеш жінку - її я не заберу!
Потім. Все буде потім. А зараз - хутко іди!
Ти зрозумієш там, хто насправді твій друг!

Ти годуватимеш хлібом і салом чужих собак
І не перебиратимеш - що поїсти і одягнуть.
Думаєш, буде страшно? Та буде, так!
Але або ти їх вбиваєш. Або вони уб'ють!

Ти помічатимеш кожне народження дня!..
Ці ж світанки... Хіба я задарма малюю їх?!!
Ти зрозумієш, шо треба жити - для,
І що немає різниці - чи долари, чи рублі.

Будеш рубати дрова, щоб гріти старих,
Будеш читати в очах їх страх, і неміч, і лють.
Будеш знову життя складати в пазл із маленьких крихт
Й будеш боятись шо не тебе, а рідних уб'ють.

Ті, що приходять - покарані вже, повір.
Душі пусті у них, там не поможе страх.
Ти уяви, що твоєму домі скажений звір,
Й щастя і мир у ньому - в твоїх руках!

Потім ти прийдеш додому, як дикий пес,
Будеш гоїти рани душевні і уявляти рай,
І коли підніматимеш очі свої до небес,
За дрібниці казатимеш "Дякую", а не "Дай"!