Дума про молодого козака

Закоханої ночі відбилися зорі, журба...
Мелодія тиха по гаю пливе, біда...
Тримайся, козаче, бо дівчина плаче, шкода...
Тримайся, козаче, вона ж бо іще молода!

Скінчиться бій і біль загоїть рани,
Священну січ покинеш і в добру путь,
Ти повернешся до старої мами
І дівчину пригорнеш свою

Сталось не так... Не так, як то гадалось,
Козак загинув, а військо полягло
А мати сива одна залишалась
Як горе кляте в хату увійшло

Ой земле-мати, це ж твоє створіння,
Чом забираєш дитину мою???
Не залишай мене саму на світі грішнім,
Ти чуєш, смерте, я тя проклену!!!

Пройшов лиш рік, а мати так змарніла
Проплакала вже очі молода...
І лиш на цвинтар, на його могилу
Узяла, та й калину принесла...

Спочинь, козаче, ти ж бравий вояка!
Ти все зробив, щоб Україна ожила
То є біда, що посивіла бідна мати,
Але радіймо, бо Вкраїна є жива!