Балада про невідоме

Пройдуть оркестри, за ними - військо,
А потім - натовп роззяв окатих,
І двірники, не читаючи гасел,
Геть приберуть непотрібні плакати.
Буде всього в магазинах і тюрмах,
Буде доволі по саму зав'язку,
Уповноважені в райських юрбах
Всім видаватимуть бубликів в'язки.

Ось вже кінець нашій казочці милій,
Хатка без вікон, як келих без дна,
А якщо хтось залишиться вцілілий,
То ви повідомите їх імена,
Ви розголосите їх імена!

Той, що вчора кричав про мову,
Полюбить, навіть, шепіт спроквола,
І кожному на щасливу підкову
Ковалі перероблять пекельні кола.
Буде роз'яснено через пресу
І засоби масового контролю
Кожному згідно його інтересу
Різницю між авторським текстом і роллю.

Отже кінець нашій казочці милій,
Правді не страшно, вона не одна!
А якщо хтось залишиться вцілілий,
То ви розголосите їх імена,
Ви повідомите їх імена!

Знесуть барикади, калік доріжуть,
Пустять трамвай і собак службових,
Піймають думку на роздоріжжі
І гадатимуть - що це? - цілодобово.
Цілеспрямовано без відрази,
Як дивну хворобу несуть до реєстру.
Трапитись може таке щоразу,
Коли дуже довго гримлять оркестри.

Схоже кінець нашій казочці милій,
Як тут заснути? Оркестр не дає.
Може, я теж буду серед вцілілих
І ви пригадає ім'я моє,
Ви пам'ятаєте ім'я моє?..