Наївна пісня

По вічній дорозі у пошуках правди й добра
Йдемо ми удвох – я і жінка з мойого ребра.
Усе, що знайшли, у маленький наплічник збираєм –
Коли назбираємо вдосталь, земля стане раєм.

А вздовж того шляху – чимало приватних раїв:
Добра повні клуні, а правди – хоч ложкою б їв...
Ми йшли й куштували, аби хазяїв не образить –
Та правда глевка, а добро їх в наплічник не влазить...

По вічній дорозі ми, зовсім не вічні, йдемо
І слово до слова складається в пісню само.
Коли наскладається досить і ми заспіваєм –
Земля зрозуміє, нарешті, як стати їй раєм!..

А вздовж того шляху стоять видатні співаки,
Що мають на продаж такі видатні співанки! –
Та скільки б вони за узбіччя своє не змагались –
Чорти танцювали і янголи тихо сміялись...

По вічній дорозі у пошуках правди й добра
Йдемо ми удвох, я і жінка з мойого ребра,
Усе, що знайшли, у маленький наплічник збираєм,
Коли назбираємо вдосталь, земля стане раєм...