Коли ти стаєш

Щастя - це гладити тебе,
Неземну та далеку,
І, повіривши, що ти є
Такою насправді,
Піти за тобою, шукати,
Довго-довго блукати світом
Та раптом тебе знайти...

Коли ти стаєш на коліна,
Отут біля мене поруч
І збираєш в траві суниці,
Я знаю, що ти земна,
Я знаю, я знаю, я знаю,
Що ти земна.

Коли ти стаєш ген на обрії
І береш у долоні сонце,
І береш у долоні сонце,
Я знаю, що ти небесна,
Я знаю, я знаю, я знаю,
Що ти небесна.

А коли ти стаєш ген там
Серед поля по пояс у синіх травах,
А руками пірнаєш десь у небо,
Пропахла зорями, ромашками,
Пропахла зорями, ромашками,
Пропахла ромашками і зорями,
От тоді я вже не знаю яка ти?..

Щастя - це гладити тебе,
Неземну та далеку,
І, повіривши, що ти є
Такою насправді,
Піти за тобою, шукати,
Довго-довго світами блукати
І раптом тебе знайти...