Ще раз про любов

Познайомились ми ще школі,
Переходили з класу в клас,
Непомітно так і поволі
Почуття захопило нас.
Моя мрія, моя розрада!
Вірив я, що ніколи й ніде
Не обдурить вона і не зрадить,
І, як важко, не підведе.

Вік – живи, вік – люби, |
Користуйся щасливим моментом. |
Вік – живи, вік – учи, |
Так і помреш студентом... | (2)

Почуття набирало сили,
Проявлялось і там, і тут,
Разом з нею ми поступили
На філфак у педінститут.
Я любив її світанково,
Наче мавпа банани, любив,
Та доцент із кафедри мови
Моє щастя взяв і розбив.

Вік – живи, вік – люби, |
Користуйся щасливим моментом. |
Вік – живи, вік – учи, |
І помирай студентом... | (2)

Той доцент був лисий, як бубон,
І носив окуляри доцент,
Він мою запримітив любу,
І у мене відбив в мене в момент.
Я кохав її щиро і палко,
Мов самого себе кохав,
А доцент мою вірну шпаргалку
Відібрав й на шматки розірвав...

Вік – живи, вік – люби, |
Користуйся щасливим моментом. |
Вік – живи, вік – учи, |
Так і помреш студентом... | (2)

Він збезчестив мене і не тільки,
Зіпсував мені нерви і кров,
У відомість поставив двійку -
Ось і все... Ось така любов...