Триголовий горбоконик

Все нові й нові герої з'являються у нашім краю,
І ніхто вже не має сумніву щодо їхніх докорів чи жалю,
Мало-помалу утворився й такий собі герой,
У котрого спереду три голови, а позаду суцільний геморой...

Дивна річ – створіння з трьома головами,
Про такий витвір природи у сусідів ми давно вже знали,
От і наш герой – нам з дитинства знайомий
Казковий лицар Горбоконик – став тепер триголовий...

Невтішні ж справи вже на кожнім кроці,
Хоч геморой у коника один, але більмо він має в кожнім оці,
І через хворі очі вже не бачить він куди стрибати,
Де б геморой болючий краще лікувати...

То вліво він стрибне, то вправо,
Але ж три голови – не дуже гарна справа,
Бо коли права хоче спершу дати раду геморою,
Дві інші сліпо вірять – треба йти до мовного двобою...

Двобій сліпих з глухими теж погана річ,
Бо геморой сам по собі болить весь день і, особливо, в ніч,
Болячку цю тепер так просто не вгамуєш,
Хоч вуха і глухі – та все-одно її відчуєш...

Незрячі очі і погані вуха...
Одні не можуть бачити, а інші вже давно позбулись слуху,
Хоча на золотому унітазі й непотрібно мати слух,
Та скільки вже не лий води – лишається завжди смердючий дух...

Якщо ти вірив з самого дитинства,
Що Горбоконик твій герой,
Іди й роби сучасним монстрам не удаваний,
А справжній геморой!..