Пісня про Конотопську битву

До города Конотопа військо підступало,
Воєводи Трубецького лагерями стало.
Славний гетьман наш Іван Виговський
На ту облогу зібрав військо козацькеє
Ще й орду в підмогу.

Захотіли козаченьки москаля провчити,
І для цього задумали річку загатити.
Потаємно вдень і вночі гатку насипали,
Після цього все довкола як болото стало.

Орда зліва, а військо справа, славне з козаками,
Причаїлися, і в заплаві, на січу чекали.
Були послані загони на стан Трубецького,
Щоби заманить москаликів на слизьку дорогу.

Стала стріча, стала січа, ревнули гармати,
Скресли шаблі — козаченьки стали відступати.
Москаль реве, москаль тисне скільки має сили,
Аж допоки у болото їх не заманили.

От тоді вже, у болоті, гарно обступали,
Били, різали й рубали, в болото втоптали.
Зранку рано й до полудня гармати ревіли,
Списи гнулися й ламалися і стріли летіли.

Заробили москалики чого не бажали —
Постріляні й порубані в багнюці конали,
Слава ж батьку Івану Виговському, слава Україні!
Слава війську козацькому одвіку й до нині!