Ой, Морозе, Морозенку

Ой, Морозе, Морозенку,
Ой, да Ти славний козаче!
За тобою, Морозенку, |
Вся Вкраїна плаче. | (2)

Ой, не так же Україна,
Як те горде військо.
Заплакала Морозиха, |
Ідучи на місто. | (2)

Ой, не плач же, Морозихо,
Не плач, не журися,
Піди з нами, козаками, |
Меду-вина напийся. | (2)

"Чогось мені, козаченьки,
Мед-вино не п'ється:
Десь мій син Морозенко |
З татарами б'ється". | (2)

Із-за гори, з-за кручі
Удале військо виступає,
Попереду Морозенко |
Сивим конем виграває. | (2)

Та схилив вже голівоньку
Сиву коню аж на гриву,
Та й розпустив чорні кудрі |
Сиву коню до копитів. | (2)

То ж не грім в степу горгоче,
То ж не хмара світ закрила -
То ж татар велика сила |
Козаченьків обступила. | (2)

Бились з ранку козаченьки
До ночі глухої,
Козаків лягло чимало, |
А татар - утроє. | (2)

Ні один козак не здався
Живим у неволю,
Полягли всі, |
Не вернувся ні один додому. | (2)

Не вернувся Морозенко,
Голова завзята, -
Замучили молодого |
Вороги прокляті. | (2)

Вони ж його не стріляли
Й на четі не рубали,
Тільки з його, молодого, |
Живцем серце виривали. | (2)

Взяли його, поставили
На Савур-могилу:
"Дивись тепер, Морозенку, |
На свою Вкраїну!" | (2)