Ой ти, Морозенку

Ой ти, Морозенку,
Ой ти преславний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.

Та не так тая Україна,
Як те горде військо!
Ой заплакала Морозиха,
Йдучи рано на місто.

Ой заплакала Морозиха
Та й стала тужити,
Що взяли її сина Івана
У військо служити.

"Не плач, не плач, Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Ходім з нами, з козаками,
Та меду-вина напийся!"

"Ой чогось мені, панове-браття,
Мед-вино не п'ється,-
Ой десь мій син Морозенко
З турком-шведом б'ється!

Ой щось, браття, перед двором
Сизий орел в'ється,-
Мабуть, мій син Морозенко
Назад не вернеться!"

У неділю та ранесенько,
Та ще до схід сонця,
Ой плакала Морозиха,
Сидя край віконця.

"Ой щось рано-ранесенько
Став мак розпускаться,-
Мабуть, син мій Морозенко
У неволю попався".

Ой з-за гори з-за крутої
Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.

Ой не вспів Морозенко
На коника сісти,
Обступили Морозенка
Турецькії війська.

По тім боці запорожці
Покопали шанці;
Ой впіймали Морозенка
У неділю вранці.

Ой недаром ранесенько
Той мак розпускався,-
Ой уже наш Морозенко
У неволю попався.

Ой загнали Морозенка
В глибоку долину
Та спіймали Морозенка
За червону жупанину.

"Не будемо, Морозенку,
Ані сікти, ні рубати,
Лиш будемо, Морозенку,
Живцем серце добувати".

Посадили Морозенка
На біле ряденце,
Ой вийняли з Морозенка
Кривавеє серце.

Познімали з Морозенка
Всі червоні стрічки;
Куди везли Морозенка-
Там червоні річки.

Розкопали Морозенку
Глибоку долину,
Висипали Морозенку
Високу могилу.

Прилетіла зозуленька,
Начала кувати:
"Вийди, вийди, Морозихо,
Морозова мати!"

Прилетіла зозуленька,
Сіла на воротях:
"Вийди, вийди, Морозихо,
В червоних чоботях!"

Прилетіла зозуленька
Та й сіла на фіртці;
Ой виходить Морозиха,
Руки її в тісті.

Ой як вийшла Морозиха
У густії лози,-
Обілляли Морозиху
Дрібненькії сльози.

Ой, Морозе, Морозенку,
Ти преславний козаче!
За тобою вся Вкраїна
Тяжко-важко плаче!