Вже зближається година

Вже зближається година,
Сонце ясне вже заходить.
Чорна зрада і ізміна
Кроком Юди пильно бродить.

До вечері всі сідають,
Хоть ся в грудях серце крає,
Дари Божі споживають,
А Христос так промовляє:

"Вже не довго буду з вами,
Злоба людська раду радить.
Кажу цими ось словами,
Що один з вас мене зрадить".

А по тому тихий смирний
Став всім ноги умивати,
Опираєсь Петро вірний,
А Христос почав навчати:

"Поміж вами хто голосить,
Що любові має много,
А на других ся виносить -
Той не є від духа мого.

Ви смиренні на всі части,
Світа в мирі ідіть радо,
А в годині лютой страсти
Не лякайся, боже стадо.

Я Отця з небес вмовляю,
Він у поміч вам поспіє.
Я хотя й вас оставляю,
Та не тратьте ви надії".

Хліб святий бере у руки:
"Це моє єсть тіло" - каже,
Тіло що посеред муки
В гробі задля многих ляже.

І з вином піднявши чашу:
"Кров моя то" - повідає,
Що за вічну долю вашу
На хресті ся проливає.

А святий Йоан на груди
Спаса голову впирає,
А вже зрада в серці Юди
Міру повну прибирає.

І тихцем уже відходить,
В серці криє злобу вражу,
І з жидами вже ся водить:
"Я його вам днесь покажу".

Взяла верх страшна спокуса,
Зрадник Юда відпадає.
Продає жидам Ісуса,
Тридцять срібняків приймає.

Спасе милий, світа пане,
Ти нас хочеш полишити,
Що ж ся з нами всіми стане?
Хто ж буде нас боронити?

О, прости нам всякі зради,
Що сповняємо гріхами,
А твоєї страсти ради,
О, Ісусе, все будь з нами!

По вечері сумно вставши
З горниці Ісус виходить,
І востаннє заспівавши
В Гетсиманський сад приходить.

Петра, Якова, Йоана
Разом взяв Ісус з собою:
"Вам догідна хвиля дана,
Тож чувайте тут зі мною".

А сам дальше відступає,
Тужить і переживає.
Молиться і знов вертає,
Сонним учням докоряє:

"О, чувайте і моліться,
Щоб в спокусу ви не впали,
Ніжне тіло не встоїться,
Хоч би й гордий дух ви мали".

Вглиб города знов вертає,
І ще молиться щиріше.
Піт кровавий проливає,
Отця просить сердечніше:

"Отче мій, тебе благаю,
Хай не п'ю чашу терпіння,
Но від тебе все приймаю
За для людських душ спасіння.

Якщо через грішні люди
Мене стріне хресна доля,
Отже в цьому все хай буде
Не моя, а Твоя воля".

Отець ангела зсилає
І на страсть Христа скріпляє.
Ісус скріплений вертає,
І до учнів промовляє:

"Вже рід людський хрест готує,
І на ньому хочу вмерти,
Тож душа моя сумує,
І прискорбна аж до смерти".

Зрадник Юда приступає,
І Христа в лице цілує.
Ніби щиро обіймає -
А до ворогів прямує.

Грошелюбством нещасливим
Продає Христа на муки,
Поцілунком цим зрадливим
Віддає катам у руки.

А Петро апостол тихо
В двір Каяфи проникає.
Як почув що грозить лихо -
Каже що Христа не знає.

Потім плаче найщиріше,
Гіркі сльози проливає,
В часах Нерона пізніше
В Римі на хресті вмирає.

Вже кати Ісуса взяли,
І до стовпа прив'язали,
І жорстоко бичували,
Вінцем з терня увінчали.

Багряницею обвитий,
Зв'язаний жидівським катом,
Кров'ю й ранами ввесь вкритий
Став Ісус перед Пилатом...