Не рань любов словами

Слова бувають, мов ножі,
Ранять душу до сльози.
Те, що будували ми роками,
Можна зруйнувати навіть словами.
Біль ховаєм за мовчанням знов,
Та живе між нами ще любов.
Навіть там, де згасло все між нами,
Бог запалить світло знов.

Приспів:
Не рань любов, не рань її словами,
Вона й без того стомлена від ран.
Не дай теплу зникнути між нами,
Не дай образам розділити нас!
Не рань любов, вона ще тихо дихає,
Хоча в душі лишився слід від ран.
Любов мовчить, але вона все чує,
І тихо плаче десь на самоті...

Гордість часто не дає
Першим крок зробити нам.
Та любов сильніша за образи,
Якщо впустиш Бога в серце знов.
І коли вже сил нема,
Коли лишилась тільки тьма,
Там, де двоє стануть на коліна,
Бог поверне світло у життя.

Приспів.

Тільки Ти бачиш, Боже,
Що в серці сховали ми.
Тільки Ти можеш, Боже,
Зцілити рани душі.
Там, де любов згасає,
Своє світло пролий.
І те, що майже згасло,
Своїм словом оживи!

Приспів.