Неможливо розлюбити

Я думав, час усе зітре поволі,
Зітре сліди, де ми удвох ішли...
Та кожен крок мені важкий до болю -
Бо там, де ти, там рани, не сліди...
І навіть, якщо хочеш жити далі,
Якщо вдаєш, що більше не болить,
Є правди, що сильніші за печалі,
А серце - те, що важко обдурить.

Приспів:
Бо неможливо розлюбити ту,
Яку кохав без логіки й причин!
Вона живе у подихах моїх,
У кожнім ранку, що приходить з ним!
Бо неможливо розлюбити ту!..
Неможливо ту, заради кого жив!..

Я відпускав тебе уночі й під ранок,
Та щораз знову бачив уві сні...
Любов - не те, що зникне у тумані,
Вона палає тихо в глибині!..
І хай між нами кілометри тіней,
І хай мовчання голосно звучить,
Я не шукаю виправдань чи винних,
Душа не вибирає, кого її любить!..

Приспів.

І навіть як життя нове заграє —
І по місцях розставить усе час,
Я все одно нестиму в собі правду,
Що тихо й ніжно каже все про нас.
Така любов не зникає просто,
Вона не в'яне, навіть як болить.
Якщо кохаєш щиро і глибоко —
Це назавжди, і серце не мовчить.

Приспів.