Окупанту

Що за мати тебе народила?
Що за батько тебе пригортав?
Одягали, поїли, ростили,
Щоби виріс і вбивцею став?

Щоби потім прийшов в чужу хату
З автоматом посеред весни,
Став народ мій жорстоко вбивати...
Милий Боже, чиї то сини?!!

Просто нелюди, варвари дикі,
Злі істоти без серця й душі!
Нечестиві, лукаві, безликі,
Їхні руки навіки в крові...

Що за мати під серцем носила?
Що за батько ростив оце зло?
Що з війною прийшло в Україну...
Тільки в пеклі притулок його!

Ти думав, що я вмиюся слізьми?
Впаду перед тобою на коліна?
Нащадку сумнозвісної орди,
Не по зубах тобі я – Україна!
Україна!

Я – нація! Я – сила! Я – народ!
Я – світло, що ніколи не згасає!
Я – правда без прогнилих нагород!
Я – істинна любов, що не вмирає!

Ти думав я - струмочок без води?
А я - ріка стрімка, глибоководна!
Я з кожним днем міцнішаю, а ти?..
Все нижче й нижче падаєш, – в безодню...