Наші Василі

Ті, хто чують, разом стати мусять,
Голови схилити до землі.
Перед словом Симоненка й Стуса,
Перед вами, наші Василі.
Ви, мужі, з характером як камінь,
І з любов'ю до своїх країв,
Вас такими народили мами,
Мужні мами мужніх солов'їв.
Як Христа, обох вас розіп'яли,
Дух й слово вас вели на герц.
Та ніщо, ніщо вас не зламало,
Вас не подолала навіть смерть

Приспів:
Василі, воокресніть, вас нам треба!
Із своїх зійдіть до нас, Голгоф
Із синцями в душах і на ребрах,
Зараз так бракує вас обох.
Василі, без страху через терни,
Через терни йшли ви до зірок
Ви живі - немає в Бога мертвих,
Зараз так бракує вас обох.

Вам же видно з неба п'єдесталів,
Що лихе наш край не обмина.
Дайте ж вашої нам криці-сталі,
Аби хмара щезла, як мана...

Приспів.

Як же нам бракує вас обох...