Фото з випускного

У двадцять другому я був випускником,
Останній дзвоник ніс під школою в руїнах,
Святковий вальс мав зі скривавленим бузком.
Дитинство плакало, танцюючи на мінах...
Стояла вчителька, розгублена й сумна,
Ховала очі, поправляла учням стрічки.
А далі стала викладачкою війна,
Пообрізала наші мрії та косички...

Відкриєш фото з випускного:
Красиві, п'яні та смішні,
Ще не зверталися до Бога,
Ще не бували на війні...
Їх половини вже немає:
Війна не дивиться в альбом,
Вона найкращих забирає,
Вважає вільного рабом.

У двадцять третьому я їхав під Бахмут,
Із добровольцями спішив у контрнаступ,
З душі скидав тягар, а з берців падав бруд,
Пообіцяв собі не здатися, не впасти!
Ми зустрічалися зі смертю віч-на-віч,
Вона дивилась прямо в очі й відступала.
Я рахував убитих хлопців кожну ніч:
Нас залишалось надто мало... Надто мало...

Покійні хлопці та дівчата,
Тепер ви - відблиски світлин,
Які так боляче тримати,
Які зів'януть, мов полин...
Хіба такі ми мали стати?
Хіба такі нам снились сни?
Нам рідні вікна, ніби грати
В тюрмі проклятої війни.