Квартали переселенців у селі Потіївка

Потіївський край, де верби над водою,
Зберіг пам'ять про сумне віття.
В дев'яності, зі спільною бідою,
Житомирщина змінила тут життя.
На північ відійшла земля колишня,
А тут вдихнули в Потіївку силу:
З'явились вулиці широкі, чисті, пишні,
Де новий люд знайшов оселю.

Приспів:
Якби не ці квартали і надія на краще,
Потіївка лишилась би зовсім мала.
Та ці люди дали стимул й щастя,
Вони тримають життя села.

Збудовано однакові хатини,
Житло сучасне, якісне, нове.
Неначе доньки з різних міст України,
Імення вулиць пам'ять цю несе.
Є "Полтавська", "Калуська", "Чернівецька",
Це ті міста, що в серці і в краю.
Ті вулиці стали, наче стіни,
Що захистили Потіївку свою.

​Приспів.

Бо тії хати – то нове коріння,
І з новим поштовхом вирує знов життя.
Тут проросло і вижило насіння,
Що має шлях, і радість, й вороття.
Ідуть роки, все змінюється, в'яне,
Та ці квартали дихають теплом.
Вони – історія нових мешканців,
Що відродилась за міцним столом.

​Приспів.