Осене, я знімаю капелюха перед тобою

О, красива, мила панно, - Осене Золота!
Я знімаю чорного капелюха перед тобою...
Яскрава ніжна квітко, Королево чарівна!
Яка жадана і чудова ти осінньою порою...

Я закохана, залюблена у твою земну красу,
В золотаві, багряні коси верби і тополі...
О, мої любі сестри, обніміть вітами в гаю!
Нехай не знає смутку і журби пташина доля...

О, красива, мила панно, - Осене Золота!
Закружляй в осіннім вальсі Листопадом,
Я лебідкою злечу від щастя під сині небеса,
Із за хмар нахилю сонечко до калинового саду...

Із божествених мрій заколишу земний рай,
Явір довжелезним гіллям заграє на роялі...
І в розмаю мені щиро усміхнеться небокрай,
І багровий килим вистелять листочки опалі...

Нехай надією цвітуть ще троянди і айстри білі,
І соловейко у пахощах радіє квітці хризантемі...
І я вдихну у квітучий рай у аромат до заметілі,
У ранковім тумані розчинюсь cніжинкою у поемі...

Заплачу шелестом дощу, обніму теплим вітром...
У тихий вечір засвічусь зорею у твоїм вікні,
Вгощу щедрими дарами саду - Бабиним літом,
Щоб засолодити прекрасне життя тобі на землі!..