Горянка

Мить одна - згадаю лиш Карпати,
Бачу і вершини і низи.
Темну зелень з блиском синюватим
І ріку, чистішу від сльози.
Ах, ті ріки з срібною водою,
Ах, ті ріки з кам'янистим дном,
Де горянка з довгою косою
Привітає поглядом зірок.

Приспів:
У Карпати, у Карпати
Кличе доля нас кохати!
Кличе доля нас кохати
У красі лісів!
У Карпатах, у Карпатах
Буде ватрою палати
До горянки молодої
Серце юнаків!

Вибіжить горянка з поза-рання,
В сивих росах випише сліди.
І гнучка, і бронзова, мов ланя,
Ловить бризги чистої води.
Бути щастю і красі, і звабі,
Поки над землею небеса.
Там смерічки шепчуться обабіч,
Там горянки кличе нас краса.

Приспів.

Мить одна - згадаю лиш Карпати,
Бачу і вершини, і низи.
Темну зелень з блиском синюватим
І ріку, чистішу від сльози.
Долі власній дякую, як вмію,
Що мій корінь десь не вдалині.
Маю Бойків, маю Гуцулію,
Їм належу, а вони - мені!

Приспів.

Де бескиди, де джерела,
Там смерічки б'ють до неба,
Де на хвилях Черемошу водограю спів.
Це мої, мої Карпати,
Тут мені співала мати
У оселі смерековій колискову гір!