Осінь Мадонна

Красуня-осінь, немов Мадонна,
Свої золоті коси розпустила...
В осіннім храмі - свята ікона
Верховіття дерев озолотила...

Розплету жовті коси золоті,
Сонечком поцілую її в щічку.
Намалюю цю жінку в красоті,
Поведу в зиму у казкову нічку...

Стоїть, в бурштиновій позолоті
Немов над річкою верба, тополя.
Оспіваю вроду у ніжній ноті,
Благословлю її на щастя, долю!..

Запалю свічу в осінній вечір,
Розпалю огонь в каміні дровами.
Обніму тебе, мила, за плечі,
Приголублю ніжними словами...

Золотава осінь тепла просить,
І душа, замріяно в небо зорить.
Вітер опале листя розносить,
А на жаль, золотий час не зупинить!..

На коси впав білий сніг-сивина,
Ти не боїшся заметіль зими,
Виглядаєш зіроньки край вікна,
Мрієш ще зустріти сонце весни...

Йдеш в Листопад тихою ходою
І проводжаєш журавлі в синю даль.
Ти щедра з красивою душею,
Твоя пісня прожене мою печаль...