Не питай, чого плачу

Не питай, не питай чого плачу,
Не питай чого бігаю в гай
і блукаю я там до півночі
Не питай, не скажу, не питай.

Ти приходиш до мене в півночі
В ту годину як міцно я сплю,
Заглядаєш в заплакані очі
і шепочеш : Не плач, я люблю.

Я слова твої чую душею
і крізь сон посміхаюсь тобі.
Твої очі горять наді мною
В невимовній, глибокій тиші

Ти жагуче мене обнімаєш,
і я вірю, що цe не ввісні.
Поцілунками душу виймаєш,
Вириваєш ти серце мені.

Випив ти із грудей моє серце,
і навіки залишив одну
Ти залишив мене одиноку
Але знай, що тебе я люблю.