Лебідонька

Птах у вирій відлітав,
Повернутись обіцяв,
Залишив в гнізді одну
Він лебідку молоду.
Рік за роком пролітав,
Птах кохану забував,
Забував її слова,
Поцілунки і вуста.

Приспів:
Сяє в небі зіронька,
Зацвіла калинонька,
А дівчина свого милого все жде.
Тут моя хатинонька,
Стелиться стежинонька,
Що до серця мого вірного веде!

Та другую сподобав
І чужим лебідці став,
Приховав, що вірно жде
Його щастя молоде.
Теплі ночі на весні,
А коханий в чужині,
Тужить серденько моє,
До світання не засне.

Приспів.

Та недовго втіху мав,
Бо за домом сумував,
Повернувся в рідний край
До лебідки в зелен гай.
Місяць світить угорі,
Біля нього дві зорі
Мило посміхаються,
Ніжно пригортаються.

Сяє в небі зіронька, |
Зацвіла калинонька, |
А дівчина свого милого все жде. |
Тут моя хатинонька, |
Стелиться стежинонька, |
Що до серця мого юного веде! | (2)

Тут моя хатинонька, |
Стелиться стежинонька, |
Що до серця мого юного веде! | (3)