Марина

Мені вистачало тебе просто знати,
Рідко бачити, ще менше питати:
Як твої справи, місто, робота,
Плани на життя, щоденні турботи?
Кожен мій день не такий, як наступний,
Сотні облич відверто доступних,
Багато музики і самовдосконалення
Та мало розуміння і щирого схвалення.
А ти, доторкнувшись раз, зупинила
Мій світ шалений, о, моя мила!
І я відчайдушно хапався за тебе
Думками своїми під небом липневим.
Під небом липневим... | (3)

Приспів:
Лий, лий, лий на мене |
Любов свою! |
Я живий за спиною стою. |
Обіймай і так тримай, |
Поки тобою я дихаю! | (2)

Тепер мої дні - це відлік часу,
Від зустрічі до зустрічі з тобою,
Щоразу, коли я боязко до тебе торкаюсь,
Я тебе бережу і від світу ховаю.
Один на один із твоїм містом,
Я ревную тебе до нього. - Навіщо?
Його вітрин, тротуарів, людей,
Мені так мало вечорів і ночей,
А ти надихаєш мене на вірші,
На нові пісні, які я для тебе пишу,
На кожну проведену разом хвилину...
Я себе віддаю тобі, Марина!
Марина! Марина!

Приспів.

І, коли дві руки сплелися в одне ціле, |
Коли два світи знайшли основу спільну, |
Коли мрії стали нашим майбутнім, |
Ти просто зі мною небо слухай... | (2)

Приспів. (3)

Поки тобою я, поки тобою я, |
Поки тобою я дихаю!.. | (2)