Вчила мене мати як мужа любити

Як я була юна, вчила мене мати,
Як любити мужа, як його кохати,
Як йому всміхатись, як йому годити,
Щоб щасливо в шлюбі сто років прожити.

Приспів
А я мужа люблю,
Я - розумна жінка.
І ми не розлучні,
Як дві половинки!
Вже багато років
Живемо щасливо
І собі на радість,
І усім на диво!

Не можна ніколи на мужа кричати,
Не треба сваритись, або дорікати.
Муж, казала мати, як мала дитина.
Ми, жінки, насправді, - сильна половина.

Приспів.

Якщо муж з роботи додому спізнився,
Значить по дорозі з друзями зустрівся.
Я йому всміхнуся, лагідно зустріну
І на стіл накрию ще й наллю чарчину.

Приспів

Там де жінка в домі, мов дурна овечка,
Чоловік в такої точно скаче в гречку.
А якщо кохатись до самого ранку,
То такому мужу не треба коханки.

Приспів

А як прийде нічка, полягаєм спати,
Буду свого мужа ніжно обіймати,
Цілувати буду, скільки сили стане.
Він на іншу жінку, навіть і не гляне.

Приспів.

То ж любіть, дівчата, і кохані будьте,
Та науку мої мами не забудьте.
Бо розумна жінка добре розуміє:
Голова – мужчина, зате жінка – шия!

Приспів.