В темряві ночі

Під ногами жовте листя, прискорюючи шаг,
Шукаю серед нього гіркий кохання смак,
Та серцю не накажеш, я пам'ятаю те,
Як ти пройшов крізь мене та не помітив мене.
Я між будівель міста блукаю, ніби вік,
У осінь не сховала душі своєї крик,
Осінній ніжний холод нагадував мені
Про те, що дуже мало жила, мов уві сні.

І в темряві в ночі вже не зімкнути очей,
Не зрозуміти себе, не порахувати ночей,
Де ми з тобою вдвох та день на землю прийде -
Ти з іншою ідеш та не помічаєш мене.
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Як шкода, ти не помічаєш мене...

Минали дні і згодом прийшла та сама мить,
Та нам було так складно усе, що є, змінить.
Ми серед листя зустрілися без слів,
Я обіймала, а ти тремтів.

Приспів.

Як шкода, не помічаєш мене!
Як шкода!
Як шкода, ти не помічаєш мене...
Як шкода, ти не помічаєш мене...