Повір!

Чи ти чуєш, ген за обрій
Відлетіли сподівання?
Не журися, обіцяю -
Геть приспати всі страждання.
Чи ти бачиш, вдосвіт встали
Віковічні злі фантоми?
Перейматись не потрібно,
Розжену їх я довколи.

Чи ти віриш, що кохання
Може велетнів здолати?
Вір, любов моя спроможна
Навіть всесвіт твій міняти.
Як від холоду сховатись,
Що надії снігом криє?
У гарячих цих обіймах
Тануть крига й сніга.

Повір! Повір! Повір,
Що люблю тебе я!

Вірю, що в твоїй любові
від усього зла сховаюсь,
А де, навіть, твоє серце
Від старості сконає?
Не турбуйся, мій коханий,
Хоч цей світ скінчитись мусить,
Ввійде вічно моя душа
В твоє серце біль не впустить.

Повір! Повір! Повір,
Що крутиться земля!
Повір! Повір! Повір,
Що є любов на небі!
Повір! Повір! Повір,
Що люблю тебе я!

Віки вічно наша палкість
Не згоріти крізь моргання,
У палатах зір, де жить будем,
Відтворим снів зітхання.

Повір! Повір! Повір!
Повір! Повір! Повір!
Повір! Повір! Повір,
Що два на два - чотири!
Повір! Повір! Повір,
Що крутиться земля!
Повір! Повір! Повір,
Що є любов на небі!
Повір! Повір! Повір,
Що люблю тебе я!