Лиш тепер

Опадає листя з кленів до землі...
Я зустрів тебе у весільному вбранні...
Зажурились клени, разом з ними й я...
Все минуло і любов твоя...
Закружляло листя в танці осені
Навкруги твоєї білої фати,
Притулились легким дотиком землі.
Сумно кленам, сумно і мені...

Приспів:
Знаю, долю ти свою не обминеш,
Стороною ти її не обійдеш...
Все не так, як ми колись хотіли,
Тільки лиш тепер це зрозуміли.

Опадає листя з кленів до землі,
Ти стояла в білосніжному вбранні.
Плачуть клени, сльози в мене на очах,
Я хотів би стати, наче вільний птах.
Пригорнусь до клену я від болю,
Боже, нащо дав таку Ти долю?
Ти пробач мене, молю Тебе, за все,
І нехай ця біль, як сон душі, мине...

Приспів. (2)

Тільки лиш тепер це зрозуміли...
Тільки лиш тепер це зрозуміли...