Ти - моя ніжна пісня, лебедине кохання

Я втратила голову від погляду твоїх очей...
Забилось серце, зашарілось личко в рум'янку,
Ти виділявся поміж усіх в юрбі, поміж людей,
Грав скрипаль на скрипці пісню про циганку...

Я щасливою веселкою вийшла назустріч до тебе...
Запросила на білий танець, на вальс у танок,
Був ти і я, як дві вечорові зорі, що сяяли у небі...
Співав соловейко про кохання, золотий голосок...

Я закохалась у твій стрункий стан, в небесні очі...
Тож, не відпускай мене від себе із своїх міцних рук!
Пригорни, приголуб лагідним словом серце жіноче,
Щоб між нами не було стіни розлуки, страждань і мук...

Ти - моя ніжна пісня, лебедине вірне кохання...
За тобою, мій любий друже, на край світу піду!
Ти - мій Місяць білолиций, а я - твоя зоря рання...
Ти - той, єдиний, на кого все життя чекаю і жду!..

Грає музикант, підбирає струни, мелодію чарівну,
Я не чую ніг під землею, у танку кружляю із тобою -
Немов два лебеді знялися увись, вдихають у весну,
І від щастя в обіймах ночі насолоджуються любов'ю...

Запромінились очі іскорками від радості на мить...
Зустрілись, закохались одинокі птахи на землі навіки!..
Під сіянням зір звінчали долі, щоб одне одного любить...
Над берегами дзвенить водограй про кохання, бистрі ріки...