Я знаю нам не бути

Краси твоєї чудодійний світ
Бентежить серце і милує око,
Немов весняний медоносний цвіт, |
Що пролітає понад зір високо. | (2)

Уста, що в усмішці зімкнулись,
І руки, що підносять до небес
Усіх, кого вони лишень торкнулись, |
Той переміг і той воскрес. | (2)

І кожне слово, як бальзам на душу,
Підносить думку і мені стає
Вже не переливки, бо я сказати мушу,|
Та серце мені слово не дає. | (2)

Твій стан – тополі дивної окраса
Й голівонька, як макове зерня.
Ти на чудове і прекрасне ласа, |
Граційна й ніжна – миле кошеня. | (2)

Та все ж мені до тебе ще далеко,
І не прийму я відповіді "ні".
А ти для мене в небі ще лелека
А не синиця в моїм рукаві.