Наше життя

Не дзвони мені сьогодні додому.
- Невже?
Я з тобою не піду!
- Не підеш?
Починаю я життя по-новому.
- Та що ж ти кажеш?
Не питай мене чому.
- Вау!
Залиш на моїх дверях візитку.
...Він не залишить...
І забудь моє ім'я!
...Не забуде...
Покидаю нарешті долі сітку.
- Покидай!
Хоч співатиму щодня.
- Співаєм!

Заблукати в світі так хотілось,
Мандрувати, зупиняти час.
У очах щасливих загорілось,
Що ти в мені, а я в тобі враз.

Почуття свої давно загубили.
- Загубили...
Де початок і кінець - не знаю...
За життя ви більше мрії любили.
- Ти права...
І звели все нанівець...
- Можливо...
Подивись, яке прекрасне майбутнє!
- Ага!..
Заховалося в тобі.
- Хіба!?!
Закохайся, поки в небі не зникли,
- О, так!
Таємничі кораблі.

Не дзвони мені сьогодні додому,
Вже немає вороття,
І, почувши цю пісеньку знайому,
Промовляй такі слова:
Заблукати в світі так хотілось,
Мандрувати, зупиняти час.
У очах щасливих загорілось,
Що ти в мені, а я в тобі враз.