Дівчина з перлами в косах

Вечір настав, ти не прийшла...
В місячнім сяйві хвилі блищать,
Кидають перли в очі сумні,
Вуста питають: прийдеш чи ні?

Казка, а може ні,
Ніжні руки й губи твої,
Перли в косах густих
Сяють, як вогні.
Мила, смуток відкинь,
Я навіки буду твоїм,
Лиш тобі віддаю
Всю любов свою!..

Довго чекав на самоті,
Невже ти вкотре сказала "ні"?
І знову сняться очі твої,
І перли в косах, наче вогні...

Казка, а може ні,
В срібних косах перли-вогні,
Сині очі твої бачу уві сні...
Мила, тільки прийди,
Я з тобою буду завжди!
Чари в косах знайду,
Сяйво запалю!..

За ніч втомившись, місяць упав,
Світанок сонцем запалав,
І стало темне прозорим знов,
Бо ти прийшла і це не сон!

Казка, а може ні
Очі сині часом сумні,
Перли в косах густих
Сяють, як вогні...
Мила, не забувай,
Губи твої це справжній рай!
Буду твоїм завжди,
Ти лише прийди!

Казка, а може ні |
Очі сині часом сумні, |
Перли в косах густих |
Сяють, як вогні... | (2)