На стежці щастя

Дзвенить весна у семиструнній лірі,
Лунає чарівна мелодія над світом,
Злетіли у буйноцвіт голубки білі,
Жайвір співає серенаду над цвітом.

Мила вишня у білосніжній фаті,
Мов дівчина красуня іде до вінця,
Подруги - яблуня, груша - навесні
Синьоокому травню відкривають серця.

Черешенька і вишня - дві сестриці,
Такі схожі як дві крапельки води.
Сяють так яскраво, немов зірниці, -
Не відвести погляд від їхньої краси.

З блакиті шле усім сонечко привіт,
Посилає найкращі, щирі вітання!
Запашив бузок ароматом білий світ,
Солов'ї щебечуть пісні про кохання.

Вишенька розпустила коси дівочі,
Замріяно зростає у райськім саду.
Закохавсь красень жайвір в її очі,
Дивиться, милується на її красу...

Дозволь тебе любити й кохати!
А ти найкраща з моїх казкових снів.
Та з тобою до ясних зір злітати
І мережити мрії з солодких слів.

Ти чуєш, я люблю тебе, кохана!
Віддам своє сонячне тепло для душі.
Ти - сонечко, досвітня зірка рання,
Мій Всесвіт, високе небо на землі.

Подобаються йому усі білолиці,
З усіх полонила серце вишня мила,
Красиво усміхнулась, немов зірниця,
На стежці щастя виростають крила...

У садочок весняний він прилітає,
На вітті щебече до пізньої ночі,
І свою красуню птах так кохає,
Що сниться йому вона все щоночі...

А я кохаю тебе, як жайвір вишню,
Серденько леліє мрії, палкі почуття,
Вишитий рушник встеляє Всевишній,
У небеснім храмі єднає наші серця...