Ти, немов зелен клен

Тебе я побачила у казковім сні
На березі синього-синього моря.
З першої зустрічі подобався мені
І з тобою наші стежки звела доля.

Ти високий, стрункий, немов зелен клен,
Поміж юрби тебе видно здалека.
Смарагдові очі, чорні брови, шатен
Усміхнувсь - і закохалась лелека...

Скільки літ, весен і зим чекала тебе,
Ти явився, немов сонечко з висоти.
І лечу до тебе під небо голубе
На пристань надія, щоб тебе віднайти.

Сідає низенько сонце у надвечір'я
І я виглядаю тебе, як місяць зорю,
Щоб прийшов у мій рай, на моє подвір'я
І сказав ніжні слова "Кохаю!" і "Люблю!"

О, така духмяна ніч, казкове літо!
І юні діви спішать на вечорниці.
Вечір засіяв ясних зір немов квіти...
І у мріях ждуть свою долю жар-птиці...