Моя

Бездонні очі, в них сумно і глибоко,
Бозсонні ночі, чорна кава з молоком,
Я оступився, вважав себе героєм,
У так далеко не осмислив, що накоїв.
Красива до нестями, розчарована й сумна,
Душа повна від сліз, порожній келих від вина,
Ти дуже сильна. Так! Цього не забереш!
Моїм словам не загасити всіх твоїх пожеж!
Ти нереальна! Сто відсотків варта більшого,
Уважного і ніжного, але не іншого!
Я не віддам тебе! Ніколи! Чуєш, ні!
Пробач, маленька, моє серце згорає в вогні...
Ти моя!.. Ти моя!.. Ти моя!..
Ти моя!.. Ти моя!.. Ти моя!..

Згадую літо, три дні, де тільки ти і я,
Прогулянки, старенькі вулиці - ідилія...
Тут зупинився час, ліг біля наших ніг,
Піймав я шанс на щастя, втримати його не зміг...
Хочеш, я надішлю мільйони відвертих листів?
Я буду поряд, та благаю, не пали мостів!
Я захищу тебе від себе колишнього,
Дівчинко моя, прости дурного грішного!..
Я зовсім на краю, собі протистою,
Злюсь за те, щодня чекаю після шостої,
Ось моє тепло, сховай і збережи,
Прийди сьогодні і скажи:
Ти моя!.. Я твоя!.. Ти моя!.. Я твоя!..
Ти моя!..
Ти моя!.. Я твоя!.. Ти моя!.. Я твоя!..
Ти моя!..