Полюбив козак дві дівчини

Ой, полюбив козак дві дівчини,
Одна, як вишня - ясне сонечко сяє.
Друга, як циганка ніч - калина,
До півночі сумних пісень співає...

Все навкруги зацвіло навесні,
Червона калина і вишні цвіт.
Діви прекрасні, як зорі ясні,
Соловей щебече, всміхається світ...

Красуня вишня солодка, як мід,
А калина є, як полин, терпка.
І юнак соловейком летить до віть,
У коханні признається щодня...

Калина любить поле широке,
Польові квіти, шум дібров і гаї,
І лебедя, який літає високо,
Він волошки сині дарує її...

Обрав до вінця хлопчина вишню,
Білий лебідь лебідку свою милу.
І згадує соловей про дні колишні,
Як він кохав червону калину...

Вишенька співає веселі пісні,
А калинонька - сумної у лузі...
Лебідь залишив її, очі в сльозі...
Душа згорає полум'ям у тузі...