Кохана

Це літо!..
Дивися, кохана, вже літо
Небо нарешті зігріте,
Вже вкотре віджила трава!..
Любити!..
Так хочеться вічно любити
І знову весну пережити!
І знати, що горя нема!..
Та осінь...
Поглянь, за вікном уже осінь
Розчісує довге волосся
В мережаних шатах садів...
І досі...
Шукаємо відповідь й досі...
Її нам не скаже і осінь,
Бо просто не вистачить слів...

Приспів:
І ранок...
Ти бачиш, кохана, цей ранок,
Постукає тихо у шибку світанок,
А полудень вперто відлічує будні,
Чекаємо знову, а що знами буде?..
Блукатиме вечір самотньо садками,
І ніч буде знову, ця ніч буде з нами!..
Коли ти прокинешся, я тихо скажу:
Люба моя, о, кохана!
Моя найдорожча, моя незрівнянна!
Ти - щастя моє!
Люба моя, о, кохана!
Я дякую долі, я дякую небу,
Що ти в мене є!

Зимою...
Я знаю, що холод зимою
Керує, і що із тобою
Опинемось зовсім самі...
Нас двоє...
Повіриш, кохана, лиш двоє,
І сніг огортає сувоєм
Той час, де ми були самі...
І весни!..
Їх буде багато, ці весни!
Дерева нарешті воскреснуть!
Стомилися після зими...
Чудесне!..
Пробудження, знаєш, чудесне!
Ідуть тихо пари у весни,
Між ними там будемо ми...

Приспів.