Не забувай мене

Не забувай мене!..
Не забувай мене!..

Не забувай мене
Під мокрими стріхами літніх ночей!..
Не забувай мене
Холодними ранками в місті чужому!..
Не забувай мене
В туманах осінніх між нових людей!..
Не забувай мене,
Як не забула рідного дому!..
Бо іноді ми мов останні люди на Землі...

Не забувай мене,
Як хочеш кричати і знову мовчиш!..
Не забувай мене,
Як мамині очі тиху усмішку!..
Не забувай мене,
Коли в його руки безпечно летиш!..
Не забувай мене
Сама по собі в холодному ліжку!..

Я б тобі станцював
Ці слова на київських асфальтах,
Якби знав не тікав
Ні від дитячих мрій, а куди?..
Хто і як?..
Але я так хотів би через роки знати,
Що у тебе все ок!..
Знаю, де щаслива ти!..

Не забувай мене,
Як боляче буде уночі без сну!..
Не забувай мене,
Під нові пісні так бракує повітря!..
Не забувай мене,
В дзеркалах кривих не шукають красу!..
Не забувай мене,
Як не забув я тебе, моя рідна!..
Бо іноді ми мов останні люди на Землі!..
Іноді ми мов останні люди на Землі!..
Не забувай мене!..