Мавка

Ти мені явилась в тумані,
В лісовому мареві Волині,
Де зжурились крила журавлині,
Ти явилась мавкою мені...

Гарними озерцями очей,
Чарами, зірницями ночей
Зазирнула в дні мої і сни,
Повернула мою осінь до весни...

Не тікай в душині холоди,
Не тумань надій моїх туманом...
Стань для мене правдою, омано,
Засвітись коханням назавжди!..

Де з весни не розквітає цвіт,
Де з кохання не світає світ,
Не наводь на серце туману,
Повертай мою ти осінь на весну!

Знаю я, зневірилася ти,
Чом коса посивіла, не згадуй...
Певен я, ти не зазнала б зради,
Коли б міг раніш тебе знайти...

Вірю я, що не запізно — ні,
Ти явилась мавкою мені!
Ой, ходи, ходи, я пригорну,
Та й повернем нашу осінь на весну!