Каштанопад

Каштани падають додолу восени,
На друзки розбиваючи печаль...
Вони цвіли, в парфумах були сни,
Буяло літо в відблиску кораль...

А ми ішли, шукали тишу, тінь
Поміж дерев з далекої весни...
Вітри несли у звуках шепотінь,
Лиш спогади із присмаком вини...

Минулих стріч рамена далини
Вертали в позолочений пейзаж...
Там щастя порошило крупини,
Стираючи каштановий міраж...

Небачене, неслушне відійшло,
Мов легка млість сьогодні в нікуди...
Дозрілий плід - то бачене перло
І долі заблукавшої сліди...

Малює небо перами вітрів
Самотність хмар у вигадку свою...
Каштанопад у вересень нас звів,
Я перед ним ніяк не устою...