Коли потяг...

Am F Dm E

Am
Коли потяг у даль загуркоче,
F
Пригадається знову мені
Dm
Дзвін ґітари у місячні ночі,
E
Поцілунки й жоржини сумні.
Шум акацій, посьолок і гони.
Ми на гору 'демо через гать,
А внизу пролітають вагони,
І колеса у тьмі цокотять.

Приспів:
Am F
Твої губи – розтулена рана...
Dm E
Ми хотіли й не знали чого...
Am F
Од кохання, безвольна і п'яна,
Dm E
Ти тулилась до серця мого.

Am F Dm E

Той садок, і закохані зори,
І огні з-під опущених вій -
Од проміння і тіней узори
На дорозі й на шалі твоїй...
Ой, ви, ночі Донеччини сині,
І розлука, і сльози вночі -
Як у небі ключі журавлині,
Одинокі й печальні ключі...

Приспів.

Am F Dm E

Пам'ятаю: тривожні оселі,
Темні вежі на фоні заграв...
Там з тобою у сірій шинелі
Біля верб я востаннє стояв...
Я казав, що вернусь безумовно,
Хоч і ворог — на нашій путі...
Патронташ мій — патронами повний,
Тихі очі твої золоті...

Приспів.

Am F Dm E

Дні пройшли... Одлетіла тривога...
Лиш любов, як у серці багнет -
Ти давно вже дружина другого,
Я ж — відомий вкраїнський поет.
Наче сон... Я прийшов із туману
І промінням своїм засіяв...
Та на тебе, чужу і кохану,
Я і славу б, свою проміняв.

Приспів.

Am F Dm E

Я забув би і образу, і сльози...
Тільки б знову іти через гать,
Тільки б слухать твій голос — і коси,
Твої коси сумні цілувать...
Ночі ті, та ґітара й жоржини,
Може, сняться тепер і тобі...
Сині очі в моєї дружини,
А у тебе були голубі...

Приспів.

Am F Dm E