Мелодія кохання

Був сніжно-сніжний білий вечір,
І ми були одні в усьому світі,
А на вікні нам зима
Намалювала квіти...
Це було море дивних квітів,
Даремно в ньому нас шукали...
Туди дорогу знали тільким ми...

Приспів:
І все це потім назовуть коханням!..
І все це потім назовуть коханням!..
І все це назовуть коханням!..
І все це люди назовуть коханням!..
І все це люди назовуть коханням!..
І все це назовуть коханням!..

А сніг летів землі назустріч
І покривав дерева білим димом,
І місто замовкало,
Як здивована дитина...
А ще було безмежно-синє море
Твоїх очей і полум'я свічі,
Що прожила за вечір все своє життя...

Приспів.

А потім був твій тихий голос,
Була весна, яку я так чекала,
І ще була весна, якої так і не було.
А ще були листи до тебе,
Забули зорі тихий захід сонця,
Та ти їх не читав,
І дощ мені їх повернув...

Приспів.