Гуцулка Ксеню

Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжнобіла, -
Гуцул Ксеню в ній пізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова ніжні любові
Він до неї промовляв:

Приспів:
Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов!..
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
Та, що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар!

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.
В Черемоші грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумну пісню вигравав:

Приспів.

Я ж тебе просила щиро,
Не кохай мене зрадливо
А ти думав що можливо,
І кохання взяв за жарт.
Гуцулко Ксеню,
Полонинська дитино,
Ти, химерна дівчино,
В чому сила твоя?
Мов пташку в жменю,
Моє серце взяла ти,
Не ласкава кохати
Чародійко моя!