Була колись дівчина

Була колись дівчина, і був то дивний час,
Коли любов носила аж попід хмари нас.
Ми мріяли, зітхали, в коханні присягали, |
А соловейко тьохкав все тьох, тьох, тьох. | (2)

І був би я дівчину довіку так кохав,
І був би я єдину до серця пригортав.
І був би соловейко, і був би малюсенький, |
Нам тьохкав на калині все тьох, тьох, тьох. | (2)

Та десь війна взялася і ось який кінець:
Дівчина віддалася, я – січовий стрілець.
Пропало те кохання, надії, сподівання,
А серденьку осталось лиш ох, ох, ох...

І зорі мерехтіли, соловейко щебетав,
В очах сльози бриніли, як я її прощав...
Давно то все минулось, кохання позабулось,
І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох.
Давно те все минулось, кохання позбулось,
І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох...