Кияночка

У цьому місті я буваю дуже рідко,
І от приїхав щонайбільше на півдня,
В руках валіза, шестиструнка й жовта квітка,
Кохання в серці і омріяна весна!
Моя знайома десь живе на Бессарабці,
Нас розлучили кілометри і роки,
І я пишу, хоча ми навіть не коханці,
У синій зошит їй присвячені рядки!..

Приспів:
Ой, киянка, ти - киянка, ти - кияночка,
Не з Берліна фрау, ні з Варшави паночка,
А чарівна чорнобрива україночка,
Ой, киянка, ти - киянка, моя квіточка!

Поки дзвонив я їй із людного вокзалу,
Кудись валіза моя зникла назавжди,
Та залишилася мені одна гітара,
Троянди, квітка і романтика в душі!..
І я пішов бульваром вниз на Бессарабку,
В кишені нуль, але щасливий без вина,
Украли навіть фотографію на згадку,
З якої мило посміхалася вона...

Приспів.

Зустрілись ми, це було так незвично,
Забув я все і на порозі обімлів...
І виглядала вона просто фантастично,
Сказати щось - у мене не знайшлося слів...
А за вікном сміявся Київ, як шалений,
Я ще не знав тоді, що вже програв турнір,
Що чоловік у неї - не співак, не вчений,
Не бізнесмен, а з дев'яностих рекетир!

Приспів.

А чарівна чорнобрива україночка,
Ой, киянка, ти - киянка, моя квіточка!
А чарівна чорнобрива україночка,
Ой, киянка, ти - киянка, моя квіточка!